«Це повинен бути наш собор…»

В кінці минулого тижня (жовтень 2003- прим. Theophil) Київ відвідав глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Любомир Гузар. В неділю 26 жовтня у монастирі отців Василіан Блаженніший відправив Божествену Літургію у співслужінні екзарха Київо-Вишгородского екзархата владики Василя Медвідя та духовенства Києва. Після цього всі присутні на літургії переїхали на лівий біриг Дніпра де було освячено наріжний камень майбутнього Патріаршого Собору. Будова Собору розпочалась у вересні 2002 року та має буди закінчена через два роки. Його висота буде 65 метрів а хрести Собору будуть знаходитись на одному рівні з хрестами нижних печер Київо-Печерської Лаври. Коштувати буде Собор шість мільонів доларів, патріарша курія, що буде збудована пізніше – чотири мільона.

Напередодні посвяченя, в суботу 25 жовтня, в київському Будинку вчителя відбулось зібрання греко-католиків Київа з метою опрацювання концепції діяльності Соборної громади греко-католиків Києва та інформування про хід будівництва Патріаршого Собору УГКЦ в Києві.

Зустріч мала цілком символічне значення, оскількі в актовому залі Будинку вчителя були присутні кияни, галичани та українські греко-католики з іншіх регіонів світу. На спеціальному столі стояла ікона Матері Божої Нікопеї – список українського духовного маляра Юрія Нікітіна з Нікопеї, що зберігається у Соборі святого Марка у Венеції. Цій список всесвітньо відомої ікони єдиний у Центрально-Східній Європі. Нікопея завжди супроводжувала Візантію та Візантійску Церкву у вирішальних моментах історії. Тому і її присутність на цьому зібранні тількі посилювала символічний характер зустрічі.

Відкриваючи зустріч Блаженніший Любомир Гузар вказав на історичне значення будови Собору в Києві: “Це не ще одна парохія, це не виключно кафедральний собор. Цей Собор – щось більше. Цей Собор є задуман як центр всієї нашої Церкви: в Київі і на посербах”.

Розвиваючи далі свою думку Блаженніший Любомир зазначив, що через багато століть греко-католики знову повернулись до Київа. Це повернення до джерел духовності і церковного спілкування.

Кардинал Любомир Гузар зазначив три цілі, якім має служити майбутній Патріаршій Собор. По-перше, цей Собор має стати таким храмом, про який кожний міг би сказати цілком щиро і правдиво: наш храм. Всі ми повинні бачити в ньому щось своє. По-друге, Собор має стати центром єднання християн. Бо, на жаль, “сьогодні, тисячу років після Хрещення, Києв знаходить нашу Церкву розділенною”, — сказав Блаженніший. Та запросив присутніх подумати про те, як ми могли би повернутися до стану з’єднання. По-третє, Собор має стати центром духовної культури, щоб Київ ставав джерелом христіянського благочестя.

Пізніше слово брали присутні. Говорили про те, що символічним є то, що Собор повстає на Лівому березі. Відзначалось навить, що в Божих задумах провіденціальним став трагічний факт розселення українських греко-католиків по всій Україні. Це значить, що Церква розвивтимесь як національна Церква в усій Україні.
Говорилось також про необхідність створення школи та теологічного освітного закладу у Київі, про важливисть організації суспільних організацій УГКЦ. Пан Ігор Деркач запропонував створення Патріаршого Товариства, метою якого була б діяльність направлена на створення єдиної помісної Церкви в Україні. З цією ж метою можна було б організовувати духовні вправи або інші ініціативи разом з православними. Такі кроки могли б сприяти побудові атмосфери доброзичливості та приязні між вірними, що належать до Церков київської традиції. Про важливість ініціатив спрямованих на відбудову втраченної єдності вказували інші доповідачі. Так київський журналіст пан Костянтин Дорошенко пригадав слова кардинала Вальтера Каспера, який минулого тижня побував в Україні. Голова Папської Ради до справ едності християн проголошував під час цього візиту, що діалогу між християнами не має альтернативи.

На жаль виступити могли не усі бажаючи. Тому усім були запропоновані анкети для висловлення своїх пропозицій. Організатори просили скористатися з цієї нагоди висловити свою думку. Бо справа будови Собору має бути справою кожного з нас. Також і в матеріальному вимірі. Блаженнішій Любомир говорив про те що Собор треба будувати всією Церквою: не чекати великіх коштів від декількох дарителів, але зводити його на власні кошти. Пораховано, якщо кожний дасть хоть трохи, скількі може, — але кожний — то Собор може буде зведений. “Нехай це будуть малі жертви цілого народу”, — сказав кардинал Гузар.
Усіх зворушило слово одного з учасників зустрічі. До мікрофону вийшов не молодий вже чоловік і сказав: “Я вже два місяці не маю праці. Але даю на будову Собору 20 гривнів, щоб той хто має працю дав більше. Бо це мій Собор, наш Собор…”.

Сьогодні може ми ще не дуже усвідомлюємо, що настане день, коли митрополічі палати на горі святого Юра осіротіють, а глава УГКЦ переїде в Київ. Почнеться нова сторінка історії Української Греко-Католицької Церкви, нова сторінка в історії України. Але в написанні цієї нової сторінки сьогодні може взяти участь кожний з нас. Бо усім собором ми будуємо сьогодні наш Собор.

Олександр Доброєр. жовтень 2003
Фото: ugcc.org.ua